Вуркотання — власна назва, що позначає місцеву назву джерела або криниці, яке утворене від дієслова “вуркотіти” та вказує на характерний звук журчання води.
вуркотання
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
І пішли його думи за думами, неначе журавлі в небі повелись ключами, нешвидко, помаленьку, з журливим сутінком журавлиного вуркотання в літньому тихому небі. «Треба буде сьогодні в товаристві зачепить питання про наші національні й просвітні справи.
— Самчук Улас, “Марія”
Частина мови: іменник (однина) |