1. Частина вуздечки, металеві прути або дужки, що вставляються в рот верхового, в’ючного чи упряжного тварини (коня, мула тощо) для керування ним.
2. Рідкісне, застаріле значення: пристрій для ловлі риби, вудка; також рибальська снасть взагалі.
вудила
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
Аргамаки-арабаші пританцьовували, іржали (застояні), кусали вудила, сяяла сріблом зброя на них, барвисті шлейфи й бунди звисали з кірас і наплічників, леопардові й рисячі шкури виглядали з-під сідел, золоті герби, і бляхи, й нагрудники сяяли на грудях вояків, чаплині пера погойдувалися на кірасах, орлині крила стриміли за спинами в гусар, панії і панянки кидали з балконів і хідників букетики ранніх пролісків і рожі з оранжерей, деякі вояки нахилялися з коней до паній на хідниках, і ті чіпляли їм на кунтуші, на кіраси букетики квітів. Виїхали за браму.
— Франко Іван, “Мойсей”
Частина мови: іменник (однина) |