вуглик

1. Хімічний елемент, неметал, що позначається символом C (Carboneum) і має атомний номер 6; основа всіх органічних сполук, існує у вигляді кількох алотропних модифікацій (наприклад, графіт, алмаз).

2. Електрична вугільна лампа освітлювального приладу (фари, ліхтаря), що складається з двох вугільних стрижнів, між якими виникає світна електрична дуга.

3. Електрод з вугілля або графіту, що використовується в гальванічних елементах, дугових лампах або для електродугового зварювання.

4. Розмовна назва вуглецевого палива (вугілля) у формі невеликих шматків або брикетів.

Приклади вживання

Приклад 1:
За вуаллю слів роздмухуєм спогадів вуглик, пам’яті вузлик вустами розплутуєм. Набубнявів поцілунок — щось виженеться, із пенька серця стрілить бо якась паросль.
— Андрухович Софія, “Фелікс Австрія”

Частина мови: іменник (однина) |