Словник Української Мови
Буква
1. Почуття глибокого приниження, сорому, провини через вчинок, який суперечить нормам моралі, громадським усталенням або власним принципам.
2. Стан, коли людина зазнає ганьби, безчестя, втрачає повагу в очах оточення або власних очах.
3. Розм. Про те, що викликає почуття сорому, ганьби; безчестя, ганьба.
Приклад 1:
Встид за встид, але би-м сказав панам, що ні жінка била, а я руки обтєв. Може би-м, яку днину посидів, а може бих, і годину не пацив… По цім слові пили горівку.
— Зеров Микола, “Камена”
Приклад 2:
Час 1875-1878 — роки, котрі наступили вже після того, як скінчився невдалий похід в народ російської молодіжі, а почасти і вплив українофілів не дав їм піти «в народ» на пропаганду соціалізму ні в інші подібні російські революційні заходи, та ніхто їм не показав і іншого чесного, а при тому і органічного діла, ніхто не навчив їх працювати сталої i вони майже всі пропали марно і навіть на встид, власне, українофільським кружкам, до котрих були найближчі. Характеристично, що один з ліпших членів молодого київського українофільського кружка, з котрим зблизились ті «гави» і котрий в ті часи перейшов від ворогування против соціалізму радикалів до бучних розмов на соціально-бунтарські теми («Парова машина» і т.
— Невідомий автор