вставка

1. Деталь, частина або матеріал, який вставляють, монтують у щось для укріплення, оздоблення чи ремонту.

2. Текстовий, музичний або візуальний фрагмент, доданий або включений до основного масиву твору, видання, програми.

3. У поліграфії та видавничій справі — окремий аркуш із зображенням чи текстом, вкладений у книгу або журнал.

4. У техніці — змінний елемент або пристрій, що встановлюється в основний механізм для виконання певної операції (наприклад, різальна вставка).

5. У швейній справі — частина одягу (наприклад, у комірі, кокетці), викроєна окремо і приєднана до основної деталі.

Приклади вживання

Приклад 1:
Повзуни ніколи не творять історії… — Слушно… (меланхолійна вставка).
— Невідомий автор

Частина мови: іменник (однина) |