1. Властивість за значенням дієслів “вславляти” та “вславити”; стан, коли когось або щось прославляють, вшановують, оспівують.
2. (заст. та книжн.) Слава, почесть, велич, які здобуті внаслідок всесвітнього визнання; стан прославленості.
вславленість
Буква
Приклади вживання
Відсутні
Частина мови: іменник (однина) |