1. Необмежена, абсолютна влада або могутність, здатність робити все, що завгодно; всемогутність.
2. (У філософії та релігії) Атрибут божества, що означає його безмежну силу та владу над усім існуючим.
всесилля
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
У подоланні стереотипів та ламанні канонів створювалась нова гармонійна реальність, яка надавала відчуття власної величі і всесилля.Шопенгауер Артур (1788—1860) — німецький філософ.Будда — (у буддизмі) «той, що досяг просвітлення».Руссо Жан-Жак (1712—1778) — французький філософ-просвітитель.Сократ (469 до н. е. — 399 до н. е.)
— Підмогильний Валер’ян, “Місто”
Частина мови: іменник (однина) |