Словник Української Мови
Буква
1. (реліг.) У християнстві — свята таємниця, обряд введення Бога в храм або в людину; інкарнація, воплощення.
2. (перен., книжн.) Увічнення, увіходження когось або чогось у свідомість, пам’ять, культуру як значної, вічної цінності.
3. (заст.) Процес заселення, наповнення простору (населенням, життям); вселення.
Приклад 1:
Причиною недуг уважали вселення в тіло «злих демонів», тому намагалися прогнати їх за допомогою всіляких сумнівних ліків. Населення Месопотамії упродовж століть і тисячоліть нагромадило значний емпіричний матеріал про явища й процеси в природі, навіть здійснило спробу систематизувати його шляхом класифікації (щоправда, дуже примітивної) тварин, рослин, мінералів.
— Невідомий автор