1. (про дію або поведінку) Так, що виражає вередливість, капризність; з примхами, вигадками.
2. (про виконання чогось) З надмірною вибагливістю, з прискіпливим вибором; примхливо.
вередливо
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
Хлопчик (вередливо) Чому ви-те не граєте? Заграти?..
— Українка Леся, “Лісова пісня”
Приклад 2:
Потрiбне те грання! А дай сюди сопiлочку. (Бере сопiлку). Хороша. З верби зробив? Х л о п ч и к А що ж,, он з теї-о. (Показує на вербу, що сталася з Мавки). Щось наче я її не бачив тута. (До Килини). Ти посадила? К и л и н а Хто б її садив? Стирчав кiлок вербовий та й розрiсся. Тут як з води росте – таже дощi! Х л о п ч и к (вередливо) Чому ви-те не граєте? Заграти?.. (Починає грати [мелодiя N 14] спершу тихенько, далi голоснiше; зводить згодом на ту веснянку [мелодiя N 8], що колись грав Мавцi. Голос сопiлки [при повтореннi гри на сопiлцi мелодiї N 8] починає промовляти словами). “Як солодко грає, як глибоко крає, розтинає менi груди, серденько виймає…” Ой!
— Українка Леся, “Лісова пісня”
Частина мови: прислівник () |