Словник Української Мови
Буква
1. Залучати когось до якоїсь організації, партії, установи, спільноти, часто таємно або шляхом переконання.
2. Набирати, приймати на службу (особливо військову) або на роботу.
3. У переносному значенні: завойовувати чиюсь прихильність, переконувати стати на чийсь бік, привертати до своїх ідей.
Приклад 1:
Проголосивши примат закону над морально-етичними нормами, вони охорону законності поклали на чиновників, яких рекомендували вербувати не обов’язково з людей професійно підготовлених, зате неодмінно із сліпо відданих монархові. Проте, як показало життя, саме чиновники першими порушували закони, які вони мали проводити в життя, ставали над законом, перетворювалися на самостійну політичну силу.
— Невідомий автор