вельможа

1. Високопоставлена особа, знатна людина, що має велику владу, багатство та привілеї (переважно в феодальному суспільстві).

2. Заможна, впливова людина, яка займає чільне становище в суспільстві; магнат, можновладний.

3. (У переносному значенні) Той, хто поводиться пишно, гордовито, наче знатна особа; пан, барин.

Приклади вживання

Приклад 1:
Ось як пояснював свою втечу в далеку Сирію після смерті Аменемхета І вельможа Сінухет: «Царські друзі послали на західний берег повідомити царського сина про те, що сталося в палаці. Знайшли його посланці в дорозі, зустрілися з ним уночі.
— Невідомий автор

Частина мови: іменник () |