Вживається як офіційно-урочистий звертальний епітет, що виражає особливу повагу до адресата, зазвичай у письмовому мовленні (листах, офіційних зверненнях) або публічних виступах.
вельмишановний
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
До цього стола хотілося звертатися так, як у Чеховському «Вишневому саді» звертаються до старої родинної шафи, — «вельмишановний столе»… Знаєш, що тобі можуть позичити щось із цього багатства, особливо якщо ти скористаєшся цим для роботи, якщо використаєш для потрібної справи — як творчий імпульс. І взагалі можеш бути певен: господар ненав’язливо, але твердо зажадає від тебе «звіту»: над чим працюєш, що вже зробив, а якщо не зробив, то чому, майже напевно дасть тобі якесь «домашнє завдання».
— Коцюбинська Михайлина, “Книга споминів”
Приклад 2:
Писав я її, іабавляючи неробство й проганяючи нудьгу, а Вашому висо кородію підношу не стільки для цікавості, скільки для того, щоб засвідчити вдячне моє серце за численні милості Ваші, що 347 подібно до густого гілля дерев заспокоюють мою бездіяльність прохолодною тінню, так що й мені можна сказати з Мароновим пастухом: “Deus nobis haec otia fecit”15 Вельмишановний пане, Вашого високородія всепокірніший і багато зобов’язаний слуга, студент Григорій Сковорода СУТНІСТЬ ЦІЄЇ КНИГИ “Ти хто?” 1 каже їм Ісус: “Початок” (Євангеліє від Йоана, гл.
— Тютюнник Григорій, “Вир”
Приклад 3:
Вас цiкавить, як ми, я й мiй супутник, вельмишановний iнженер Сердюк, забрели в цi краї? Я не помиляюсь?
— Микола Хвильовий, “Сині етюди”
Частина мови: прикметник () |