величночесний

1. (як титул або звертання) Належний до високопоставлених духовних осіб у православ’ї та греко-католицизмі, зокрема до єпископів, архієпископів, митрополитів; вживається перед їхнім саном або разом із займенником “Ваш” як форма ввічливого звертання.

2. (переносне значення) Надзвичайно шановний, поважний, гідний найвищої пошани (часто в іронічному чи саркастичному сенсі).

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: прикметник () |