Словник Української Мови
Буква
1. Напружено дивитися на когось або щось, намагаючись розгледіти деталі, вловити сутність або зрозуміти щось.
2. Уважно та тривало спостерігати за чимось, заглиблюючись у сприйняття.
3. (переносне) Ретельно, зосереджено аналізувати, обмірковувати щось абстрактне (наприклад, проблему, явище).
Приклад 1:
І повірте мені, я чимало в житті надивився різних облич… — Євнух примовк, перехилив голову через черево і став вдивлятися собі під ноги, ніби там, під його турецькими запиленими ічи-гами з піднятими догори носками, ті обличчя, про які він щойно сказав, усі вони були вже в землі. — Надивились.
— Куліш Микола, “Мина Мазайло”