Словник Української Мови
Буква
1. Загрузнути, поринути у щось в’язке, м’яке (у сніг, болото, глибокий пісок тощо); застрягати, занурюватися.
2. Перен. Занурюватися у якийсь стан, діяльність або обставини, часто з відтінком важкості, клопоту або повільності (наприклад, вгрузати у деталі, вгрузати у борги).
Приклад 1:
— гохнуло щось в грудях у козаків, і все військо, мов підрубане, стало в Дністрі ураз осідати, маліти та нижчати, вгрузати у дно, похлинатися хвилями, ніби Дністер прибув зненацька водою й почав затоплювати його разом з кіньми. Наливайкові впало в очі, як у його козаків стали в’ялитись раптом і шиї, і голови, і як спопелястів під ними живий перед цим ще сливовий Дністер.
— Куліш Микола, “Мина Мазайло”
Приклад 2:
Вона голосно скаржилась на дощ i, нарештi, коли нiщо не допомогло i коли мужчина, не звертаючи на неї жодної уваги пiд напором зливи ще бiльше почав вгрузати головою в дверi, вона промовила тремтячим (чи то вiд хвилювання, чи то вiд холоду) спiвучим i воднораз надiрваним сопрано: — Я, здається, не помиляюсь?.. Ви — товариш Марченко?
— Микола Хвильовий, “Сині етюди”