Словник Української Мови
Буква
1. (розм.) Входити, вбігати, в’їжджати кудись з розгону, на швидкості.
2. (перен., розм.) Наполегливою працею, стараннями досягати певного стану або результату, часто після відставання; наздоганяти.
3. (перен., розм.) Сильно встрявати в якусь справу, діяльність; занурюватися.
Приклад 1:
Ми ж давно з самого дитинства напоєні цим лукавим духом, засіяні цим зміїним насінням, пройняті єхидною, що вкоренилася в серці, щоб одну лиш грубу ви димість, останню п’яту, зовнішню пітьму любити, вганятися, насолоджуватися завжди й у всьому?
— Тютюнник Григорій, “Вир”