вволити

1. (рідк.) Задовольнити чиюсь волю, бажання; поступитися комусь, зробити щось згідно з чиїмись вимогами або проханням.

2. (діал.) Дозволити, дозволити щось; дати згоду.

Приклади:

Приклад 1:
Рада б я волю вволити, тільки ж сама я не маю вже волі. Польова (шепче, схилившись Мавці до плеча) Чи ж не трапляється часом на полі гострим серпочком поранити руку?
— Українка Леся, “Лісова пісня”

Приклад 2:
не будь як зима, що не вблагати її, не вмолити! Рада б я волю вволити, тiльки ж сама я не маю вже волi. Р у с а л к а П о л ь о в а (шепче, схилившись Мавцi до плеча) Чи ж не трапляється часом на полi гострим серпочком поранити руку? Сестронько! зглянься на муку! Крапельки кровi було б для рятунку доволi. Що ж?
— Українка Леся, “Лісова пісня”