1. Різко кидати, скидати когось або щось у глибину, у низ (наприклад, у воду, прірву, темряву).
2. Примушувати когось потрапити у складне, небезпечне або тяжке становище, стан (наприклад, у відчай, у жах, у хаос, у кризу).
ввергати
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
— Гріхи, гріхи… Я їх хотів… Людина приходить у світ чистою, як янгол, а тоді її починає толочити, ввергати в земну юдоль, в скверну. Либонь тільки в монастирі спекаєшся гріхів.
— Франко Іван, “Мойсей”
Частина мови: дієслово () |