1. (від прикметника “вважливий”) Те саме, що важливо, із почуттям власної гідності, з повагою до самого себе; урочисто, поважно.
2. (застаріле) Те саме, що уважно, старанно, ретельно.
вважливо
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
Вона почала розумно говорить про те, що прочитала, і бачила, що Радюк її слухав вважливо, дивився прямо їй в очі. Можна було бачить, що та поважна розмова була цікава для неї.
— Самчук Улас, “Марія”
Частина мови: прислівник () |