1. У напрямку від чого-небудь, осторонь, у сторону.
2. У бічному напрямку, не прямо; набік.
3. У значенні прислівникового вислову: не беручи до уваги, не звертаючи уваги, відкладаючи.
Словник Української Мови
Буква
1. У напрямку від чого-небудь, осторонь, у сторону.
2. У бічному напрямку, не прямо; набік.
3. У значенні прислівникового вислову: не беручи до уваги, не звертаючи уваги, відкладаючи.
Приклад 1:
Зловмисник хрипів і борсався, врешті зірвав зі себе за кільце в носі бичу голову і пожбурив її далеко вбік. — Я знав, я знав, що ти переможеш, чужинче!
— Андрухович Юрій, “Перверзія”
Приклад 2:
Знову шелест шугнув кущами, кінь злякано заіржав і кинувся вбік, кущі розсунулися, і з кущів вийшов доктор Леонардо. XVI Він весь був обсипаний тирсою, ішов поволі і затуляв собі обличчя останнім номером італійської газети «Воче-Дель-Пополо».
— Невідомий автор