Словник Української Мови
Буква
1. Присвійний займенник, що вказує на належність предмета, явища або ознаки особам, до яких звертаються (у множині), або одній особі як вияв поваги (на противагу займеннику “твій”).
2. Уживається як форма ввічливого звертання до однієї особи замість “твій”.
3. (У значенні іменника) Те, що належить або стосується осіб, до яких звертаються; ваше майно, ваша думка, ваша справа тощо.
Приклад 1:
Дивіться, он отой, що там блукає, такий, як батько ваш, що вас покинув, що вашу ненечку занапастив. Йому не треба жити.
— Українка Леся, “Лісова пісня”
Приклад 2:
Ваш Ю. Л. P.S. Посилаю це рекомендовано, бо лист товстенький і може спокусити листоношу, але Ви шліть до мене не рекомендовано.
— Коцюбинська Михайлина, “Книга споминів”
Приклад 3:
З побажаннями плідної роботи і найсильніших вражень у чарівливому місті палаців, Гондол, Тіціяна й Вівальді — Щиро Ваш АмеріґоДаппертутто, технічний секретар. (3) srbms-pq До відома Монсиньйорового прошу довести: 1.
— Андрухович Юрій, “Перверзія”