вайлуватий

Приклад 1:
То був у дійсності досить вайлуватий і неоковирний чолов’яга, цей товариш Рибалко, але справляв зовсім інше вражіння – — величавий, повільний в рухах, сповнений престижу й монументальної могутності в своїй уніформі начальника міліції, в уніформі кольору сталі. Ні, він безподібний, цей Рибалко!
— Невідомий автор

Приклад 2:
Невольнича муза ~294 воно розгортає переді мною нетривку кубістичну мозаїку гляди похапцем ось несповнені краєвиди невловимі пахощі жінок пір’їни розвіяної жардптиці «Í» знову і знову заперечувати радість стань перелазом у відчай задзеркалля дибами величавого або хоч єдиним щаблем до пекла золота середина діткнута зубами і язиком вичута носом збалансована нутром на міцних ногах моє щоденне невдоволення «Å» у кожній клітці тіла у кожній кровинці чисте і розпачливе як зойк бранок неперервна луна що глушить музику світу Тринадцять алогій 295~вічною потребою дисонансом вічним позивне і жіноче іменем вітчизни воно в мені я вже оглух зісередини «Ö» із покладеним залізним пальцем на вустах вайлуватий африкат камінний і незграбний порушує рівновагу свистячи в глухому падінні в зміїне кубло вмовкаю завжди в поспіхові ледь встигаючи підсумувати мовчанку верлібровий вирок може востаннє «Ü» не пісня не торжество але беззвучна надія воно пом’якшує граніт як світанковий промінь І. Калинець. Невольнича муза ~296 зволожує незворушні очі не виїдені росою воно наше у цьому контексті важко дається чужомовцю благословенне я завершуюся ним беззахисний і ніжний як равлик без панциря 1—7.V.77.
— Андрухович Софія, “Фелікс Австрія”