важкогорючий

1. (про матеріали, речовини) Такий, що здатний горіти, але не поширює полум’я самостійно після видалення джерела запалювання; важкозаймистий.

2. (у технічній термінології) Матеріал, що відповідає певним нормованим критеріям пожежної небезпеки, згідно з якими він повільно горить, не сприяє швидкому поширенню вогню та має обмежену здатність до займання.

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: прикметник () |