Словник Української Мови
Буква
1. Спеціалізований залізничний вагон, призначений для перевезення важких, великогабаритних вантажів (наприклад, трансформаторів, турбін, частин металоконструкцій), що обладнаний потужними кріпленнями та часто має знижену конструкцію кузова для зручності завантаження.
2. Потужний автомобіль (самоскид, тягач з напівпричепом або спеціальна платформа) великої вантажопідйомності, що використовується для переміщення надважких та негабаритних вантажів автомобільним транспортом.
Приклад 1:
— хто видав таке говорити на свою любов, навiть якщо затоптана, навiть якщо минула, i переїхала тебе навпiл, як ваговоз пса на дорозi, як мене, тодi взимку — перелiт через Атлантику: до п’ятої ранку, до самого таксi в аеропорт я чекала — дзвiнка, якщо не одвiрного (тисячу разiв, до виснаження, прокручений уявою кадр: вiдчиняю дверi — i на порозi стоїш ти, ледве стримуючи ввiгнутими кутиками вуст несамовито‑радiсне свiтло, що рветься з лиця назовнi: нарештi, ах ти Господи, ну роздягайся, ну як же можна було так, ах ти, бiдо одна ходиш, ну що сталося, а я так перемучилася, думала, з ума зiйду! ), — то бодай телефонного дзвiнка, слова, голосу, — кiнчика нитки, за який ухопившись, потягла б розмотуватись за собою з континента на континент, невже?
— Забужко Оксана, “Польові дослідження з українського сексу”