Словник Української Мови
Буква
1. Стосунний до Вавилона, пов’язаний з цим стародавнім містом-державою Месопотамії.
2. Створений, характерний для Вавилона або його культури.
3. Перен. Гучний, галасливий, суєтний; такий, що нагадує плутанину мов і народів (за біблійною розповіддю про Вавилонську вежу).
4. У складі стійких виразів: “вавилонське стовпотворіння” — крайня плутанина, безладдя, галас; “вавилонська блудниця” — біблійний образ, символ розпусти та гріховності.
Приклад 1:
Відтоді, як говориться в Біблії, «більше вже не виходив єгипетський цар зо свого краю, бо вавилонський цар забрав усе від Єгипетського потоку аж до річки Євфрату, усе, що належало єгипетському цареві». У другій половині VI ст.
— Невідомий автор
Приклад 2:
Через кілька століть, коли на історичній карті з’явилося Вавилонське царство, шумери спробували відродити свою державність, проте обидва їхні повстання потопив у крові вавилонський цар. Надалі шумери остаточно семіти- зувалися, їхня мова повсюдно вийшла з ужитку.
— Невідомий автор
Приклад 3:
Цим скористався вавилонський цар Навуходоносор І, який ненадовго взяв під свій контроль ассирійські області. Проте на межі XII—XI ст.
— Невідомий автор