Словник Української Мови
Буква
1. Такий, що займає велику площу або простір; розташований на значній відстані між окремими частинами; широко простягнутий.
2. Розставлений, розміщений у різних місцях, без єдиного центру або порядку; розосереджений.
3. Про людину: такий, що розслаблено, незібрано сидить або лежить, широко розставивши кінцівки.
4. Розгорнутий, відкритий на повну широту (наприклад, про папірці, книгу, карту).
Приклад 1:
На південь од пам’ятника підіймались гори, де був розкинутий царський садок, а під горою, в глибокім яру, коло самого шосе, стояла висока колона старого пам’ятника Владимира. Сонце ховалось за межигірський бір, котрий од того став ще чорніший, а далекі озерця на оболоні під тим бором і річка Почайна горіли, наче розтоплене золото.
— Самчук Улас, “Марія”