Словник Української Мови
Буква
1. (про рослини, квіти) такий, що має розкриті пелюстки, віночок, листя; розпущений.
2. (про частини тіла, зокрема пальці, крила) такий, що розставлений, розпростертий у різні боки; розчепіренний.
3. (перен., про об’єкти, що мають подібну форму) такий, що має вигляд чогось розпростертого, відкритого; розкритий, розгорнутий.
Приклад 1:
1964 «Несамовито-синій вороновий…» Несамовито-синій вороновий розкрилений косопис напівкільний — душі твоєї витлілі окрушини — з кального сонця приспадає тихо і важко стрягне в молоду траву. Немов кавалки згорненого болю — з морозного травневого полудня падуть на діл, яріший божевілля, яріший за хмільний, за тьмяний сказ.
— Невідомий автор, “140 Vybrane Vyd 2016 R”