Словник Української Мови
Буква
1. (діал.) Великий дерев’яний молот, колотушка, кийок або палиця, що використовується для забивання кілля, ущільнення землі, розбивання льоду тощо.
2. (заст.) Знак, символ влади (наприклад, гетьмана, кошового отамана) у вигляді булави або бунчука.
3. (перен., рідк.) Те, що викликає страх, жах, залякування; страшило, погроза.
Приклад 1:
І пугач пуга, і сова З-під стріхи в поле вилітає, А жаби крякають, гудуть. Дивітесь, очі молодії, Як зорі Божії встають, Як сходить місяць, червоніє… Дивітеся, поки вас гріє, А зорі спати не дають.
— Невідомий автор, “117 Shevchenkohaidamaky Vyd 2011”
Приклад 2:
Загородила пуга дорогу. У синій вазі — стеблина яра.
— Невідомий автор, “140 Vybrane Vyd 2016 R”
Приклад 3:
Те “бий” опекло тiло, як пуга, пiдняло ноги i погнало без тями вперед, в руховi тiл, у вiддиху грудей, в натиску сили, що раптом збудилась з дрiмоти, як пiд кригою будиться рiчка. Темнi сiни застогнали од тупоту нiг, i пiд вагою тiла, збитого в купу, двигтiли сходи.
— Самчук Улас, “Марія”