1. У філософії та лінгвістиці — напрям, що вивчає мову як засіб виконання конкретних дій (мовленнєвих актів) у реальних ситуаціях спілкування, зосереджуючись на його практичній функції, а не на абстрактній структурі.
2. У лінгвістиці — розділ семіотики, що вивчає відношення між мовними знаками та їхніми вживачами (спікерами) в конкретному комунікативному контексті.
3. У побутовому вжитку (рідко) — практична дія або справа, що має конкретний, зрозумілий результат (зазвичай у множині: “прагми”).