Словник Української Мови
Буква
1. (в історії) Назва адміністративно-територіальної одиниці та військово-політичного округу в Україні XVI–XVIII століть, що об’єднувала кілька полків (наприклад, Брацлавський, Київський поряду) під проводом поручника.
2. (в історії) Посада поручника — керівника такої адміністративної одиниці.
3. (в історії) Уряд, управління, адміністрація на чолі з поручником.
4. (заст.) Порядок, черговість, послідовність; також стан, лад.
Приклад 1:
Наразі у Густинському літописі читаємо: “Володымеръ же, послушавъ ихъ, посла мужей смысленныхъ и разумныхъ десять, да поряду по землямъ ходятъ, согля- дающе вѣры и службы коегождо народа и язика” (Густинская летопись… – С.
— Жиленко Ірина, “Євангеліє від ластівки”
Приклад 2:
А от тепер уже довiдавсь… I вiн поряду оповiдав усю подiю. А старий Сиваш слухав, похилившись кiнець столу, про свою ганьбу вiд рiдного сина та й не помiчав за великим смутком, що пекучi сльози котилися йому по обличчю, по бородi й падали великими ясними краплями на спрацьованi почорнiлi руки.
— Невідомий автор, “186 Sieried Tiemnoyi Nochi Boris Dmitrovich Grinchienko”
Приклад 3:
Розказується все поряду: як Романа Сиваша пiймано на пiдпалi, як сам вiн признався в злочинствi, та ще й у тому, що крав конi. Мають судити його за пiдпал i за конi.
— Невідомий автор, “186 Sieried Tiemnoyi Nochi Boris Dmitrovich Grinchienko”