Словник Української Мови
1. (техн.) Процес отримання рідини шляхом перегонки, переважно спирту з бродних рідин; дистиляція.
2. (с.-г.) Ділянка землі поблизу населеного пункту, де випасають домашню худобу; випас, випасок.
3. (заст.) Дія за значенням «вигнати»; вигнання, виганяння.
1. У фантастичному японському кіно (кайдзю) — гігантський монстр-динозавр, антагоніст Годзілли, що вперше з’явився у фільмі 1961 року; за сюжетом є доісторичною твариною, розбудженою в результаті ядерних випробувань.
2. У переносному значенні — про щось громіздке, неповоротке або про людину з такими рисами.
1. (мат.) Пов’язаний з експонентою; такий, що описується показниковою (експоненційною) функцією або законом; показниковий.
2. (перен.) Який має властивість швидкого, стрімкого зростання або розвитку за показниковим законом; лавиноподібний.
Дія за значенням дієслова “виголошувати”, тобто процес усного чи урочистого проголошення, промовляння тексту, промови, звернення перед аудиторією.
Офіційне або публічне проголошення, оголошення чогось (наприклад, акта, декларації, вироку).
У лінгвістиці: артикуляційне оформлення, вимовляння звуків мови.
1. Дія за значенням дієслова “виголосити”; висловлювання, промовляння чого-небудь вголос, зазвичай публічно або офіційно.
2. Текст, зміст промови, висловлювання, що було проголошено; сама промова.
3. Спосіб, манера артикуляції, вимови звуків мови.
1. (Про товари, сировину, капітал тощо) Вивозитися за кордон для продажу чи використання в інших країнах.
2. (Про програмне забезпечення, дані, технології) Передаватися або зберігатися у форматі, придатному для використання в іншій програмі, системі чи середовищі.
3. (Перен., розм.) Поширюватися, переноситися за межі початкового середовища чи контексту (про ідеї, культурні явища, моделі поведінки).
1. Традиційний інструментальний ансамбль на островах Індонезії (переважно Ява та Балі), що складається переважно з ударних інструментів — металофонів, ксилофонів, гонгів, барабанів, а також іноді струнних та духових.
2. Музика, що виконується таким ансамблем, для якої характерна циклічна структура та поліфонічна фактура.
1. У фонетиці: спосіб артикуляції звука мови, що характеризується місцем і способом утворення, а також участю голосу; вимова, артикуляція.
2. У лінгвістиці: особливість вимови, характерна для певної мови, діалекту або окремої особи; акцент, вимова.
3. Заст. або спец. (переважно у множині): висловлювання, слова; вислів, вираження думки.
1. Властивість за значенням прикметника “виголений”; стан або якість того, що ретельно виголене, гладко вибрите.
2. (у переносному значенні) Надмірна афектованість, виштукованість, витонченість у манері висловлювання, поведінці або зовнішньому вигляді, що часто сприймається як неприродна.
1. (історичне) Невелике вітрильно-гребне судно, поширене на Середземному морі в епоху Античності та Середньовіччя, з одним або двома щоглами та латинськими вітрилами.
2. (переносне значення, розмовне) Про повільну, неповоротку людину або незграбний, важкий транспортний засіб.