Словник Української Мови
1. У давньоруській та українській палеографії — рукописна книга, написана на двох мовах, зокрема кирилицею та глаголицею, що містить паралельні тексти для порівняння або навчання.
2. У лінгвістиці — текст, написаний двома різними абетками або двома різними системами письма для демонстрації їх відповідності.
3. Рідко — подвійний, парний предмет або явище, що складається з двох однакових або дуже подібних частин.
1. Розм. З великими зусиллями, наполегливістю вивчити, засвоїти щось складне, зрозуміти суть чогось.
2. Розм. Докопатися до чогось, знайти щось внаслідок тривалих пошуків або розпитувань.
1. Власна назва: історична назва території на півдні Київської Русі, розташованої між річками Дніпро та Сіверський Донець, де мешкали племена уличів та тиверців; пізніше — західна частина Дикого Поля.
2. Власна назва: назва однієї з адміністративно-територіальних одиниць (воєводств) у складі Великого князівства Литовського та Речі Посполитої, утвореної на цих землях у XIV–XV століттях.
1. Видовбати, вилупити, вийняти з чогось, видалити зсередини (про ядро, кісточку тощо).
2. Дією знаряддя (долота, стамески тощо) зробити заглиблення в чомусь твердому, вибрати матеріал із середини; видовбати.
3. Перен., розм. З великими труднощами, наполегливістю отримати, дістати щось від когось.
1. У лінгвістиці — утворення двох форм одного й того самого слова, що розрізняються за значенням або вживанням, наприклад, форми двох відмінків (типу “два метри” і “два метра”).
2. У техніці та технологіях — процес створення ідентичної копії (двійника) об’єкта, деталі або системи.
3. У мистецтві та літературознавстві — прийом подвоєння образу, персонажа або ситуації для створення певного художнього ефекту, глибини або конфлікту.
1. Втрачати сили, енергію, життєздатність; виснажуватися, знесилюватися (переносне значення).
2. Виходити назовні разом із повітрям, що видихається (про пари, запахи тощо).
3. Рідко вживане значення: переставати дихати, помирати.
1. Той, хто дуже схожий на когось іншого зовнішністю, манерами, голосом тощо; людина, що має надзвичайну подібність з іншою.
2. У літературознавстві та фольклористиці — персонаж, що є ідентичним або майже ідентичним подвійником іншого персонажа, часто використовується як художній прийом для розкриття внутрішнього конфлікту, подвійності натури тощо.
3. У техніці та технологіях — точна або дуже близька копія, модель чи відповідник чогось; об’єкт, що повністю ідентичний іншому за характеристиками, призначенням або функціями.
1. Виштовхувати повітря з легень через ніс або рот під час дихання.
2. Випускати, виділяти у вигляді пари, газу або запаху (про рослини, речовини тощо).
3. Перен. Виражати, проявляти якісь почуття, настрої, думки (зосереджено або з напруженням).
1. Такий, що видихається з легень під час дихання; видихнутий.
2. У фразеологізмі: “видихуваний повітря” — повітря, що виходить з легень, збагачене вуглекислим газом і зменшеним вмістом кисню порівняно з повітрям, що вдихається.
1. Дія за значенням дієслова “двійкувати”; подвоєння, здвоєння, повторення чогось.
2. У музиці: виконання музичного твору дуетом, на двох інструментах або двома голосами; дуетна гра або спів.
3. У техніці, радіоелектроніці: спосіб подвоєння (дублювання) вузлів або систем для підвищення надійності.