Словник Української Мови
1. Власна назва села в Україні, розташованого в Білоцерківському районі Київської області.
2. (У геометрії) Застарілий термін, що позначає спільну грань двох суміжних багатогранників або суміжних комірок у багатовимірному просторі (аналогічно до поняття “спільне ребро” для граней).
1. Довести щось до кінця, завершити щось, що було розпочато, часто з певними зусиллями.
2. Отримати щось бажане в результаті наполегливої праці, старань, боротьби; досягти мети.
3. (У сполученні зі словами “правди”, “істини” тощо) З’ясувати, встановити щось шляхом розслідування, пошуків.
4. (Застаріле) Дістатися, прибути кудись, долаючи труднощі.
Кограниця — власна назва села в Україні, розташованого в Бережанській громаді Тернопільської області.
1. Який зазнав поразки, повністю втратив сили для продовження боротьби чи опору; розгромлений, знищений (переважно про ворога, військо тощо).
2. Який доведений до крайньої втоми, виснаження; знесилений.
3. Який доведений до повного завершення, кінцевої стадії; остаточно сформований, відшліфований (про твір, думку, теорію тощо).
Власна назва наукової концепції, що описує здатність організмів (зокрема, рослин) адаптуватися до змін навколишнього середовища шляхом координованих змін у різних фізіологічних процесах та морфологічних ознаках, забезпечуючи цілісну реакцію на стресові фактори.
У математиці, особливо в теорії оптимізації та машинному навчанні — спосіб оновлення параметрів моделі, при якому кожен параметр змінюється на величину, пропорційну частковій похідній функції втрат за цим параметром, але в протилежному напрямку (зменшення значення при додатній похідній).
У фізиці та інженерії — напрям або спосіб зміни величини (наприклад, температури, тиску, концентрації), що відповідає напряму найшвидшого зростання відповідного скалярного поля та протилежний до нього (напряму найшвидшого спадання).
1. Завершити вбивство когось, завдати смертельного удару пораненій або ослабленій істоті.
2. Знищити остаточно, довершити розгром ворога, війська тощо.
3. Перен. остаточно позбавити сили, знерухомити, пригнічити (про почуття, стан).
4. Довести до кінця, завершити якусь важку, часто руйнівну дію (наприклад, добити стіну, добити снарядом танк).
5. Розм. отримати щось із великими труднощами, наполегливістю (добити правди, добити відповіді).
6. Заст. та діал. дістати, здобути ударом, вибити (добити каміння із скелі).
1. (в математиці, фізиці) такий, що має однаковий напрямок з градієнтом скалярного поля; співнапрямлений з градієнтом.
2. (в математиці) такий, що описується або пов’язаний з оператором коградієнта, який є узагальненням поняття градієнта на диференціальні форми.
1. У військовій справі — підрозділ у давньоримській армії, одна з основних тактичних одиниць, що складалася з трьох маніпул або шести центурій (від 300 до 600 воїнів); пізніше — самостійний тактичний підрозділ чи адміністративна одиниця.
2. У переносному значенні — щільно згуртована група однодумців, соратників або прихильників, які об’єднані спільною метою, ідеєю та діють спільно.
1. Дістатися, дійти до якогось місця, часто з труднощами, обмеженою швидкістю або після тривалого пересування.
2. Поступово, крок за кроком, сягати чогось, торкатися чогось (часто руками).
3. Розуміти, усвідомлювати щось в результаті роздумів або аналізу.
4. Досягати певного стану, рівня або кількості внаслідок поступових дій.