озвичаєний БукваО 1. Який став звичайним, повсякденним, звичним; що ввійшов у звичку, у повсякденну практику. 2. Який набув ознак звичаю, традиції; усталений, прийнятий у певному середовищі. Приклади вживання Відсутні Частина мови: прикментик () | ←рутитирутинність→