об’єктивація

1. Процес надання чому-небудь об’єктивного, незалежного від суб’єкта існування; втілення абстрактної ідеї, думки, почуття у конкретній, матеріальній формі.

2. У філософії та соціальних науках — процес, в результаті якого продукти людської діяльності (ідеї, соціальні відносини, ринкові механізми) сприймаються як незалежні, об’єктивні сили, що підпорядковують собі людину.

3. У мистецтві та літературі — художнє втілення, конкретне зображення абстрактного поняття, ідеї або внутрішнього стану через зовнішні образи, деталі, дії персонажів.

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: іменник (однина) |