Словник Української Мови
Буква
1. Урочисто або підтверджуючи взяти на себе зобов’язання щось зробити, надати, виконати; давати обітницю, обіцянку.
2. Свідомо стверджувати або запевняти когось у чомусь, що має статися в майбутньому, прогнозувати.
3. (у безособовому вживанні) Сприяти, подавати надії на щось (про обставини, ознаки).
Приклад 1:
Що значить безґрунтовій юрбі Обіцяти свободу? Чи не те ж, що з землі вирвать дуб І пустити на воду?
— Франко Іван, “Мойсей”
Приклад 2:
Не можу я тепер вам обіцяти, Кому з вас буду скорше помагати: Бо обіцяти і зробити в мене Вимовлюється ділом, а не словом. Скажу вам тілько, що Річ Посполита Козако-україно-запорозька На те стоїть, на те живе й воює, Щоб люде в світі не забули правди.
— Невідомий автор, “172 Baida Kniaz Vishnieviets Kii Pantielieimon Kulish”