Словник Української Мови
Буква
1. Найкоротший відрізок часу; момент, миг.
2. Дуже короткий проміжок часу, коли щось відбувається або має відбутися; момент, хвилина.
3. (у множині, зазвичай “миті”) Конкретний момент у часі, пов’язаний з певною подією або переживанням; хвилина, момент.
Приклад 1:
На цілу довгу мить тобі я буду вірна, хвилину буду я ласкава і покірна, а зраду потоплю! Вода ж не держить сліду від рана до обіду, так, як твоя люба або моя журба!
— Українка Леся, “Лісова пісня”
Приклад 2:
Альборак Джабраїлі у цю мить взагалі був поза остро вом — у приміщенні квестури неподалік від Pio ді Сан Льоренцо він писав чергову начинену культурно-історич ними ремінісценціями скаргу щодо зниклого і досі не знайденого Росинанта. Усі інші гості, так чи інакше виявляючи свою гостру не хіть до виступу славнозвісної американки (вигуки з місць на кшталт «О ля-ля», тупання ногами, свист), разом із тим не виявляли нетерпимості аж настільки, щоб зірвати акцію й не дати Шалайзер догово рити.
— Андрухович Юрій, “Перверзія”
Приклад 3:
Тобі суми, ця дивна команда пе регрупувалася і зайняла всі підступи до подіюму… Ніхто й не зауважив, коли саме, в яку мить і після яких слів доповідачки, а також з якого і з чийого боку полетіла перша книга — поважний томище in quarto. Це однак послужило сиґналом для розгортання в часі і просторі цілої баталії.
— Андрухович Юрій, “Перверзія”