1. (застаріле, наріччя) До якого часу, до якої міри; поки, доки.
2. (застаріле, сполучник) До того часу, поки; допоки.
Словник Української Мови
Буква
1. (застаріле, наріччя) До якого часу, до якої міри; поки, доки.
2. (застаріле, сполучник) До того часу, поки; допоки.
Приклад 1:
Лови в туманів променистий біль, Докіль забудеш хлипання біди, Як забувають рідний хліб і сіль. Хай тіні полум’ям лягають в синяві, Нехай спижева осінь зринула — Не мовкни.
— Невідомий автор, “140 Vybrane Vyd 2016 R”