АНТИРОМА́Н, -а, чол., літ. 1. Різновид роману, що свідомо руйнує традиційні принципи оповіді (сюжетність, психологізм, хронологічну послідовність) і натомість зосереджується на самому процесі письма, мовній грі або фрагментарному зображенні дійсності; «новий роман». Українські письменники-шістдесятники експериментували з формою, створюючи зразки антироману.
антироман
Буква
Приклади вживання
Відсутні
Частина мови: іменник (однина) |