1. Рідкісний варіант написання слова “віжки” у значенні “відро” (застаріла форма), що вживається в деяких західних діалектах української мови.
2. (у множині, рідко) Місцева (діалектна) назва для відер, зазвичай дерев’яних, з дужкою.
віжки
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
Тоді в першу мить йому, Сороці, навіть здалося, що тітці потьмарився розум, настільки це було немисленне, аби вона все це справді казала, або що він, Сорока, вимордований нервовою перенапругою, починає розсипатися на кусні й навіч марити, оприсутнюючи те, чого нема, як це стається щоразу, як людина, байдуже, з важливих чи менш важливих причин, трохи попустить унутрішні віжки, але коли якогось чергового разу, вже під час гри в дамки, — а це почало повторюватися мало не щовечора, тітка знову з непослабною затятістю заходилася викривати перед ним ґанджі власної недорікуватої дочки, і коли до нього, Сороки, нарешті дійшло отруйне усвідомлення, що тітка, яка нібито все життя прожила для своєї з подиву гідною посвятою випещеної одиначки, насправді цю саму леліяну одиначку ненавидить за те, що та, подибавши чоловіка (мовляв, подумати лише: проміняти одну- єдину матір на першого-ліпшого бевзя, яких мільйони! — і це власна дочка, котра!..
— Андієвська Емма, “Роман про людське призначення”
Частина мови: іменник (однина) |